Ваш надійний партнер та порадник
Написати нам
м. Львів, вул. Свєнціцького, 5, оф. 211

Спадкування за заповітом. Оскарження заповіту

Як ми вже писали раніше, спадкування майна померлого можливо за двома процедурами: за законом або за заповітом. В статті ми розглянемо другу процедуру.

 Що таке заповіт. Правила складання заповіту

Заповітом називається розпорядження людини (заповідача) на випадок своєї смерті. Укладається таке розпорядження в письмовій формі та підписується спадкодавцем.  Окрім того, законодавством встановлено вимогу щодо посвідчення заповіту нотаріусом чи іншими службовими, посадовими особами, що прямо залежить від місця та обставин при яких складається заповіт. У місцевості, де нотаріуси відсутні, заповіт посвідчується уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.  

В житті можливі ситуації, коли людина не може самостійно викласти письмово відповідні свої бажання (внаслідок хвороби, каліцтва тощо), тоді текст заповіту вона може надиктувати. Нотаріус на прохання особи може надрукувати заповіт за допомогою технічних засобів. Текст заповіту в цьому випадку має бути прочитаний заповідачем вголос і підписаний ним. Якщо внаслідок згаданих причин особисто підписати заповіт він не може, за нього це робить вказана заповідачем особа (ця особа не має бути вказана в заповіті). Якщо ж заповідач не здатен прочитати заповіт, то за нього заповіт вголос читають свідки. Свідками можуть бути особи з повною дієздатністю, тобто повнолітні і не обмежені судом в дієздатності внаслідок душевних хвороб чи з інших підстав. Не можуть бути свідками: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців.

Зазначимо, що право на складання заповіту також належить повністю дієздатній особі. Це означає, що заповіт не можуть складати неповнолітні та особи, в судовому порядку визнані обмежено дієздатними чи недієздатними.

За заповітом найчастіше людина робить розпорядження щодо свого майна. При цьому ні нотаріус, ні інші особи, які посвідчують заповіт, не мають права вимагати документи, які підтверджують право власності цієї людини на майно. Заповідач може зробити розпорядження також і щодо майна, яке буде належати йому в майбутньому. Заповіт може бути складений не тільки на все майно спадкодавця, а й на його частину. Майно до людей, на користь яких складається заповіт  (спадкоємців), може передаватися тільки у власність.

В будь-якому випадку нотаріус повинен роз’яснити заповідачу, що текст заповіту не повинен допускати неоднозначного, суперечливого трактування волі заповідача.

Спадкоємці за заповітом

За заповітом спадкодавець може призначити своїм спадкоємцем будь-яку фізичну особу незалежно від наявності родинних стосунків між ними. Також, на відміну від спадкування за законом, за заповітом спадкоємцями можуть бути будь-які юридичні особи.

На практиці трапляються непоодинокі випадки, коли спадкоємці, як за законом так і за заповітом, відмовляються від прийняття спадщини, чи помирають до смерті заповідача. На цей випадок заповідач може здійснити так зване підпризначення спадкоємців, визначивши, хто отримає те майно, яке б мало належати тим спадкоємцям.

Заповідач має право позбавити права на спадщину будь-яку особу, яка мала б право успадкувати по процедурі спадкування за законом.

Якщо не все майно заповідача охоплено заповітом, то та частина майна, що не зазначена в заповіті, спадкується за правилами спадкування за законом. При цьому до спадкування закликаються і спадкоємці за заповітом, які отримали спадщину за заповітом. Вони наслідують в тій же черговості, в якій відбувається спадкування за законом.

 Заповіт з умовою

Заповідач має право встановити право виникнення права на спадщину у будь-якого спадкоємця від наявності певних умов, які стосуються цього спадкоємця. Цими умовами можуть бути, наприклад, проживання спадкоємця у певному місці, одруження, наявність дітей тощо. Умова має бути виконана на час відкриття спадщини. Виконання умови може бути як пов’язане, так і не пов’язане з діями спадкоємця, тому спадкоємець, щодо якого встановлена умова, не може оспорювати її з мотивів необізнаності про неї чи того, що її виконання не залежало від нього.

 Заповідальний відказ

Зазвичай з майном, яке переходить до спадкоємців, пов’язані не лише права, але й певні обов’язки, які мав щодо того майна спадкодавець. Якщо він не розподілив обов’язки у заповіті між спадкоємцями, то обов’язки розподіляються між ними пропорційно отриманому майну. Виняток становить визначене в заповіті зобов’язання (відказ) конкретно визначеного спадкоємця щодо прав на отримане ним за заповітом майно третіх осіб (відказоодержувачів). Найбільш типовим є випадок, коли на спадкоємця, що отримує у спадок нерухоме майно, покладається обов’язок щодо надання права проживання в об’єкті нерухомості відказоодержувача(чів). Умови відказу не поширюються на членів сім’ї відказоодержувача, якщо це не обумовлене в заповіті. Якщо відказоодержувач помре раніше спадкодавця, спадковий відказ скасовується.

Заповідальний відказ відрізняється від заповіту з умовою тим, що при невиконанні умови спадкоємець взагалі не залучається до спадкування за заповітом, а заповідальний відказ зобов’язаний виконати спадкоємець, який прийняв заповідане майно.

 Оскарження заповіту

Заповіт може бути оскаржений будь-якою зацікавленою особою з приводу порушення права на вільне волевиявлення заповідача при його складанні. Також предметом доказування може бути факт наявності у заповідача на час складання заповіту душевної хвороби, наявність якої давала б підстави обмежити його в правоздатності чи позбавити її. Оскільки права на складання заповіту не мають неповнолітні, то факт складання заповіту в той час, коли заповідач не досяг повноліття також може бути предметом доказування в судовому спорі щодо заповіту. Звертаємо увагу: в цих випадках доводити треба не неправильність складання заповіту, а саме факт хвороби чи неповноліття, оскільки встановлення факту складання заповіту особою, яка не мала права його складати, скасовує заповіт (робить його нікчемним).

Порушення правил складання заповіту (недодержання нотаріальної форми, засвідчення заповіту особою, яка не мала на це права, порушення вимог, що ставляться до свідків заповіту тощо) є окремим різновидом спорів щодо заповіту.

Недійсність частини заповіту не робить його недійсним в цілому.

Зміст заповіту тлумачиться спадкоємцями. За наявності спору між ними щодо тлумачення такий спір передається для вирішення до суду.

Відказоодержувач з дня відкриття спадщини може заявляти вимоги до спадкоємця з приводу виконання заповідального відказу, і, у випадку невиконання цього обов’язку, позиватися до нього в судовому порядку.

 Зміна та скасування заповіту

Заповідач в будь-який час може внести зміни до заповіту, засвідчивши їх відповідним чином, або скласти та засвідчити новий заповіт, зазначивши, що цим заповітом він скасовує попередній.  При відсутності такого зазначення попередній заповіт діє в частині, яка не суперечить новому заповіту. При скасуванні чи визнанні недійсним всіх заповітів спадкування відбувається за правилами спадкування за законом.

 Як бачимо, спадкування за заповітом приховує немало «підводних каменів»,  оминути які далеко не завжди можливо самостійно чи навіть за допомогою нотаріуса. В таких випадках на допомогу прийде адвокат по спадковим спорам, якого ви можете знайти у нашому адвокатському об'єднанні.

 

profesional

Професіоналізм

Ми докладаємо максимум зусиль, щоб кожний наш Клієнт отримав позитивний результат від співпраці з нами.

dosvid

Досвід

В нашій команді працюють кваліфіковані адвокати з багаторічним досвідом роботи, які зарекомендували себе як професіонали своєї справи.

result

Об’єктивність

Ми не даємо порожніх обіцянок, ми реально оцінюємо ситуацію і обираємо найоптимальніший шлях для вирішення Вашої проблеми.

confidence

Конфіденційність

Ми забезпечимо максимальну конфіденційність та нерозголошення інформації, отриманої від кожного Клієнта. Ви можете нам довіряти!