Домашнє насильство — це умисні дії або бездіяльність фізичного, психологічного чи економічного характеру, які здійснюються щодо члена родини або особи, з якою кривдник перебуває в близьких стосунках.
Такі дії можуть включати погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу чи грошей та інші форми впливу, що не обов’язково спричиняють тілесні ушкодження, але завдають шкоди фізичному або психічному здоров’ю постраждалої особи.
Чи будь-який конфлікт та вживання ненормативної лексики свідчить про домашнє насильство
Відповідаючи на це питання звертаємо увагу на те, що все ж таки необхідно розрізняти конфлікт, сварку й домашнє насильство, оскільки конфлікт і сварка не завжди є проявом домашнього насильства.
Самі по собі, конфліктні стосунки в сім’ї та вживання нецензурної лексики, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Домашнє насильство — це не просто сварка чи конфлікт між людьми. Воно відрізняється тим, що одна людина свідомо використовує свою перевагу (фізичну, психологічну чи фінансову), щоб нашкодити іншій. Насильник спеціально порушує права та свободи близької людини, щоб отримати контроль або досягти своїх цілей за рахунок жертви.
Конфлікт — це зіткнення різних поглядів, інтересів або потреб між людьми. У такій ситуації сторони не згодні одна з одною та намагаються відстояти кожна власну позицію, яка може суперечити інтересам іншої сторони. Конфлікти часто супроводжуються емоційним напруженням, суперечками чи навіть боротьбою. Причини конфліктів можуть бути як зовнішні (наприклад, розподіл ресурсів), так і внутрішні — пов’язані з особистими уявленнями, цінностями чи ставленням до іншої людини.
На відміну від домашнього насильства, конфлікт не передбачає навмисної шкоди або контролю. Це природна частина стосунків, яку можна вирішити через діалог і взаєморозуміння.
Отже, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками:
- умисність спричинення шкоди;
- порушення прав і свобод людини;
- значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою, фінансовими можливостями) того, хто чинить насильство.
Тоді як конфлікт це зіткнення протилежних інтересів і поглядів. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов`язково завжди до цього приводить.
Не кожна сварка чи грубе слово автоматично є проявом домашнього насильства. Образи та нецензурна лексика можуть вважатися правопорушенням лише тоді, коли вони спрямовані на приниження людини, обмеження її свободи та викликають у неї страх за власну безпеку. Якщо такі дії призводять до емоційної нестабільності, почуття беззахисності чи погіршення психічного стану — це вже може розглядатися як психологічне домашнє насильство.
Яка відповідальність за домашнє насильство?
Відповідальність за домашнє насильство може бути адміністративною та кримінальною.
Так, адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства передбачена ст. 173-2 КУпАП, а кримінальна відповідальність відповідно ст. 126-1 КК України.
Природньо, що у вас виникне питання, а коли ж буде наступати кримінальна відповідальність і в чому має відрізнятись домашнє насильство, щоб таке розглядалося як злочин.
Відповідь є доволі простою. Фактично за своїм змістом дії особи, які можуть утворювати склад адміністративного правопорушення чи кримінального правопорушення є подібними, однак для того, що настала саме кримінальна відповідальність повинна існувати систематичність вчинення домашнього насильства.
Про наявність систематичності можна говорити тоді, коли особа вчинила три і більше епізоди домашнього насильства і факт їх вчинення повинен бути встановлений відповідними постановами судів, які набрали законної сили, де судами особа визнавалася винною у їх вчиненні. Отже, якщо систематичність не доведена, то й не має підстав для кримінальної відповідальності.
Звертаємо вашу увагу й на те, що і для настання адміністративної відповідальності повинні існувати певні умови.
Так, дуже поширеними є факти, коли поліцейськими у протоколах вказується про те, що певна особа за такою то адресою вчинила відносно своєї дружини домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме виражалася нецензурною лексикою, словесно ображала, штовхала. Більше нічого в протоколі не зазначають.
З цього приводу звертаємо вашу увагу на те, що для настання відповідальності за ст. 173-2 КУпАП має існувати два моменти:
- наявність певних дій, що свідчать про домашнє насильство;
- наявність шкоди фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, яка виникла саме внаслідок дій, про які зазначено вище.
З наведеного слідує те, що поліцейський у протоколі повинен чітко зазначити конкретні дії особи, що свідчать про домашнє насильство, та про наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними та шкодою фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Якщо ж поліцейський в протоколі нічого не вказує про те, що потерпілій особі завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю, то це говорить про те, що в даній ситуації відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У випадку, якщо у вас виникли питання, потрібна юридична консультація або допомога адвоката — звертайтесь до Адвокатського об'єднання "Галлекс". Наші адвокати мають значний досвід у супроводі справ, пов'язаних із насильством в сім'ї.
