Ваш надійний партнер та порадник
Написати нам
м. Львів, вул. Свєнціцького, 5, оф. 211

Насильство в сім’ї – зміни у правовому регулюванні  

Давно вже нікого не здивуєш тим, що законодавець доволі суттєво впливає на відносини в родині. В Сімейному кодексі детально врегульовані майнові відносини між чоловіком та дружиною, між батьками і дітьми  як у шлюбі, так і після його розірвання. Дещо менше уваги приділялося особистим взаємним правам та обов’язкам подружжя. Здебільшого все регулювання тут зводилося до декларування рівності чоловіка та жінки у шлюбі, взаємовідносин на ґрунті взаємної поваги. Існували певні механізми судового захисту прав подружжя та дітей у випадку протиправної поведінки когось з членів сім’ї, але під це поняття потрапляє дуже багато варіантів можливих дій, і не завжди прописаний в кодексі механізм захисту може бути ефективним та адекватним. Тому на допомогу у вирішенні цієї проблеми були прийнято низку нормативних актів, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством – одним з найпоширеніших випадків порушення прав людини у сім’ї, а саме Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та закон, який передбачає внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

 

  Що розуміється під насильством у сім’ї?

 Здебільшого, коли ми чуємо це словосполучення, то уявляємо суто фізичне насильство. Проте завдавати шкоди можна і в інший спосіб. Насильство може бути сексуальним, психологічним, економічним. Бездіяльність теж може бути насильством, наприклад, у вигляді ненадання допомоги хворим, немічним родичам. Головною ознакою насильства є бажання особи своїми діями чинити вплив, тиск на іншу особу, примушувати її за допомогою насильства до певної поведінки. І тут слід звернути увагу на один нюанс. Стосовно тиску на  дорослих, повнолітніх родичів у суспільстві переважно не існувало розбіжностей щодо засудження будь-якого виду насильства. Щодо вчинення подібних дій по відношенню до дітей з начебто виховними цілями, то суспільна думка була далека від одностайності. Існувала відносно непопулярна ідея щодо неприпустимості будь-якого насильства незалежно від мети застосування. Інший спектр думок являв собою ідею про те, що «виховне» насильство має право на існування, розбіжності полягали лише в ступені його «жорсткості». Законодавець зайняв позицію неможливості застосування насильства щодо дітей, що базується на нормах міжнародного права (наприклад, Конвенція про права дитини). Проте закон визнає (і це вперше в законодавчій практиці України), що дитина також може бути джерелом насильства у сім’ї.

 

Коло осіб, на яких поширюється поняття сім’ї

Цікавим є коло осіб, яке окреслив закон і на яке поширив поняття сім’ї. По-перше, під це поняття підпадає подружжя, від заручин до розлучення і після нього. По-друге, це є стосунки між одним з подружжя та батьками другого з подружжя. По-третє, це особи, які перебувають(перебували) в так званому «цивільному шлюбі», їх діти та батьки. По-четверте, це стосунки між братами (сестрами), між пасинками та названими батьками, між онуками та дідом (бабусею) чи прадідом (прабабусею). По-п’яте, це стосунки між подружжям, що має як спільних дітей, так і інших, народжених від попередніх чи наступних шлюбних відносин. По-шосте, стосунки між племінниками та дядьками (тітками), між двоюрідними братами (сестрами). По-сьоме, це стосунки між опікунами, піклувальниками, підопічними. Стосунки між згаданим  родичами закон регулює незалежно від факту їх спільного проживання. Це слід пам’ятати з огляду на назву закону. Проте сімейні стосунки, що базуються на спільному проживанні, веденні спільного господарства, визнанні взаємних зобов’язань, можуть існувати і в інших осіб, і закон поширюватиметься на них за умови існування таких стосунків. 

 

Домашнє насильство – це злочин

Однією з найважливіших змін є те, що після набрання чинності відповідними законами, у Кримінальному кодексі з’явиться нова "Стаття 126-1", яка передбачатиме кримінальну відповідальність за скоєння домашнього насильства.

За вчинення таких дій передбачена відповідальність у вигляді :

  • громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин;
  • арешту на строк до шести місяців;
  • обмеження волі на строк до п’яти років;
  • позбавленням волі на строк до двох років.

Окрім того, вчинення інших злочинів стосовно другого з подружжя чи осіб, з яким обвинувачений перебував у сімейних відносинах, вважатиметься обтяжуючою обставиною, за що передбачена суворіша відповідальність.

 

Які органи закликаються відповідно до закону протидіяти насильству?

Передусім, це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Також державну політику в цій сфері реалізовуватимуть місцеві державні адміністрації, районні, міські, сільські ради.  До вирішення питань протидії насильству, безумовно, залучатимуть органи поліції, прокуратури, суди, лікувальні установи і навчальні заклади, центри з надання безоплатної правової допомоги, а також служби у справах неповнолітніх. На перелічені органи покладається обов’язок з проведення масової роз’яснювальної роботи щодо недопущення насильства, виявлення випадків насильства та належне реагування на них. Також закон вводить таку категорію закладів, які призначені для підтримки постраждалих від насильства. Це притулки для дітей, центри соціально-психологічної допомоги та реабілітації, територіальні центри соціального обслуговування та інші подібні заклади. Також закон передбачає, що у вирішенні проблеми візьмуть участь громадські організації та волонтери.

 

Що ж можуть і повинні робити всі ці органи, заклади та організації відповідно до закону?

Щодо міністерства, адміністрацій та рад, то для них очевидним є завдання нормативно-методичного забезпечення діяльності всіх суб’єктів в цій сфері,  координації діяльності цих суб’єктів, розроблення алгоритмів дій (програм) щодо жертв насильства та їх кривдників. Важливими питаннями є також розроблення стандартів надання соціальних послуг постраждалим; забезпечення підготовки фахівців, до компетенції яких належать питання запобігання та протидії домашньому насильству; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, забезпечення застосування заходів для його припинення; інформування постраждалих осіб про права, заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися. Цей перелік є далеко не вичерпним.

Щодо поліції, прокуратури, судів, лікувальних установ, навчальних закладів, притулків, центрів соціально-психологічної допомоги та реабілітації та інших закладів, вже перелічених нами, то кожний з них вирішує специфічне для нього коло завдань, виходячи з компетенції, мети створення і напрямку діяльності. Те саме стосується і громадських організацій.

Ефективна діяльність такої великої кількості закладів та органів потребує високого рівня координації та обліку. З цією метою законом передбачено створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства. До нього вноситиметься інформація по кожному виявленому випадку насильства, а саме: інформація про постраждалого і кривдника; про сутність випадку насильства; потреби постраждалого; про те, які органи, заклади, установи залучалися для реагування; перелік здійснених заходів.

 

 Способи боротьби із насильством у сім’ї

Боротьба з насильством розділена на два етапи: запобігання та протидію.

Сутність етапу запобігання полягає в широкому інформуванні про сутність насильства в сім’ї, про фактори, що сприяють виникненню цього явища, в проведенні виховної роботи щодо розвитку нетерпимого ставлення до насильства. Ставиться навіть завдання змінити певні традиційні уявлення про роль жінок і чоловіків у суспільстві і пов’язані з цим гендерні стереотипи. На етапі протидії завданням є припинення виявленого факту насильства, наданні інформації постраждалому про його права, забезпечення доступу до комплексу соціальних послуг, які мають бути надані постраждалому, та до правового захисту. В необхідних випадках – забезпечення постраждалого тимчасовим притулком.

 

Ефективними засобами впливу на кривдника, які пропонуються законом, є:

  •  терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
  •  обмежувальний припис стосовно кривдника;
  •  взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
  •  направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

 

Заборонний та обмежувальний приписи виносяться поліцією та судом відповідно, і полягають в забороні кривднику вчиняти певні дії стосовно постраждалого (здебільшого це стосується недопущення контактів між ними протягом певного часу, включно з вимогою кривднику залишити на цей час місце проживання потерпілого).

Взяття на облік кривдників здійснюється поліцією, полягає в реєстрації особи як такої, що вчиняє насильницькі дії, і проведенні з нею виховної роботи. Реалізація програм для кривдників покладена на держадміністрації, безпосередньо здійснюється фахівцями, що пройшли відповідну підготовку. Направляється на програму кривдник судом одночасно з накладенням адмінстягнення за вчинення проступку, пов’язаного з насильством в сім’ї.

 

Прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безумовно, є значним кроком на шляху зміцнення захисту прав людини. Але від будь-якого механізму захисту прав нема користі, якщо невміло його застосовувати. Допомогти у вивченні та застосуванні цього закону Вам зможуть фахівці нашого об’єднання.

 

profesional

Професіоналізм

Ми докладаємо максимум зусиль, щоб кожний наш Клієнт отримав позитивний результат від співпраці з нами.

dosvid

Досвід

В нашій команді працюють кваліфіковані адвокати з багаторічним досвідом роботи, які зарекомендували себе як професіонали своєї справи.

result

Об’єктивність

Ми не даємо порожніх обіцянок, ми реально оцінюємо ситуацію і обираємо найоптимальніший шлях для вирішення Вашої проблеми.

confidence

Конфіденційність

Ми забезпечимо максимальну конфіденційність та нерозголошення інформації, отриманої від кожного Клієнта. Ви можете нам довіряти!